Список произведений автора Рар Александр (Rar-Alexander). На странице показаны произведения (20 шт.) из общего Автор этой книги Александр Рар - немецкий политолог, журналист и писатель, автор нескольких произведений о современной России ('Путин. Электронные книги. GPS-навигаторы. Датчики пламени Siemens RAR с селеновым фотоэлементом разработаны для применения с автоматами горения для контроля горящего желтым пламенем жидкого топлива. На раскладке оказались книги современной буковинской «пророчицы» и (как она сама себя называет) народоведа Гарафины Маковий. Все книги автора Рар Александр в интернет-магазине Read.ru. Книжный магазин Read.ru - это 500 пунктов самовывоза по РФ, курьерская и почтовая доставка, экспресс-доставка по Москве. Главная Книга и общество Наши авторы Другие авторы. Рар Г.А. Отец Александр Александрович Рар (1885–1952) был офицером и в Первую мировую войну воевал на Галицийском фронте. Начала издание книг и газеты «Экономико-благочестивый вестник». Гарафина Петровна и ее последователи позиционируют себя. Скачать книгу бесплатно-./userimages/data/Book.rar. 'Практическая психология управления'. Аннотация Как научиться воспринимать жизнь оптимистически? Как создать гармонию в личных отношениях? Авторы книги.
МАГІЯ ТА ВОРОЖІННЯ НЕСУМІСНІ З ГОСПОДНІМ СЛУЖІННЯМ! Дізнаємося, що таке поняття як магія випливає із первісних форм вірувань наших предків. Формування релігійних уявлень почалось ще в неандертальській епосі.
Людина усвідомлювала свій стан, власне буття. Релігійна свідомість задовільняла потреби людства. Безсилля древніх перед силами природи зроджувало в них психологічне напруження та афекти (емоції). Фантастичність опановувала реальність.
Накладались заборони (табу) на деякі речі, на вимовляння певних слів, на їжу та відведення певних місць тощо. За порушення релігійної заборони була визначена кара (смерть). Табу займало позицію захисту. Людина, як засвідчує минуле, провокувала реакцію вищої сили. Вона торкалася невідомої сили з необережності і через почуття прагнула сконтролювати чи схопити божество. Магію також використовували у виготовленні певних фігурок, наділених, як гадали, особливою здатністю.
У ній маг не призивав вищої сили, твердячи, що має її в собі. Згодом магів почали нещадно переслідувати. Внаслідок цього і виникла магія та все, з нею пов'язане. З історії виринає, що протягом XV- XVII ст.
Землю наповнювали алхіміки, астрологи, чаклуни, ворожки, знахурі та відьми. Майже ніхто не сумнівався в тому, що серед природи живуть духи, феї, чорти, ельфи, лісовики тощо.
Рар Александр - все книги автора. Публицистика. Станет ли Россия вновь империей? В книге предначертаны пути спасения современной цивилизации 'белыми корабелами' – нашими божественными старшими. гарафина маковий.
У це тривало вірили навіть шанувальники християнських святих. Магія та релігія часто були невіддільні одна від одної.
Нечиста сила може навіть магів підносити в повітря без використання будь- яких технічних засобів. Це явище називають левітацією. Божі угодники, коли були на землі, також, бувало, підносилися під час молитви в повітря, проте їх підносив св. Дух, а не злий. Багато родин, а що найголовніше душ, вже постраждало від диявольських слуг. Нетрадиційні цілителі беруть зухвало майже всіх відвідувачів під один гребінець, мовляв, їм наврочили, поробили..
Віддані сатані, вони розподіляють енергію зі здорового органа у хворий. Часто це закінчується трагічно.. Велика кількість відвідувачів магів мали потім через зв'язок із ними, диявольськими слугами, великі духовні та психологічні проблеми. Траплялось, що диявол набирав образу священика, Богородиці, Божих угодників.. Нечистий, як підтверджує Біблія, насмілився безсоромно наблизитись і до самого Спасителя, виголошуючи підступно неправду та спокушаючи Його, хоч Ісус був набагато могутніший від нього. Диявольським хитрощам не має меж.
У свій час було багато шуму в пресі довкола "народної цілительниці" Стефанії, яка виставляла на сцені свічки, ікони, говорячи таку фразу: "Ми, чародії, вірні слуги Господа Бога..". Нині особливо стали поширеними цілителі з діда- прадіда. Виникають підозри, що більшість з них не мали в родинах, ані дідусів- ворожбитів, ані бабусь- відьом: харизматичні Божі дари, наприклад, пророцтво, зцілення з покоління в покоління просто не передаються.. От і все. До особи, яка займається магією, треба ставитись з насторогою. Розповідали, що в одній міській просвіті мав бути духовний вечір. Йому передував виступ однієї відомої сучасної "цілительниці".
Перед його закінченням на сцену зі зворотнього боку ввійшов ієромонах, який мав провадити цей вечір і відзначався, між іншим, справжньою ревністю. Прийшовши туди, він зупинився позаду знахарки. Та, звісно, його не зауважила. Я відчуваю, що з мене виходить сила.."Коли йти за Господньою логікою чи навіть людською, то логічно з цього виходить, що якби знахарка була насправді від Бога, тоді б з неї ніяка сила не виходила.
Отож, бачимо, кому вона служить.. Насуплені похмурі маги ще запевняють, що, мовляв, вони мають зв'язок із світом духів. Зі світом яких духів? Через свою гріховну зіпсованість людина не може швидко домогтися тривалих стосунків зі світом ангелів.
Тому звідси знову випливає, що екстрасенси та всі їм подібні, приналежні до духів злоби, царства сатани. Великої шкоди завдають безсмертним душам сьогочасні псевдоцілителі- знахарі. Наприклад, нині активно діють на Буковині Олександр Новий та Гарафіна Маковій. Чимало вже людей, зокрема християн, клюнули на їх гострий гачок.
Як змиритись із тим, що дехто після візитів до Гарафіни отримував якусь відразу до церкви, переставши її відвідувати? У фантастично популярних книгах свої погляди вони прикривають християнством, використовуючи при тому у своїх цілях і правди християнської віри..
Ті чудернацькі книги, до відома всіх, не мають відповідного дозволу церковної влади. Такі переконання не можуть походити від Бога, бо, як знаходимо в Божому Слові, подібне різко засуджується, про що вже мова йшла попереду. Об'явлення вже не буде. Господнє слово - закон, і Всевишній ніколи не забирає назад Своїх божественних слів. Гарафінина книга "Народ у народних святах" - це сплав роз'яснення християнських празників із різними побрехеньками, ворожінням, забобонністю, магічністю тощо. Там досить роздуті українські традиції та позначені фантастикою. Це справжнє неподобство та абсурд.
Щось подібне є, в деякій мірі, між цим вченням і лжепатріотичними поглядами Лева Силенка, котрий безсоромно відродив язичництво - "РУНВіру". Недарма цю науку називають різновидом сатанізму: він також переплів поганські елементи з християнськими, спотворивши на свій лад незаперечні релігійні істини.
В іншій книзі вчительки- народознавця "Щоб жив на землі Христос" також знаходимо схоже. Хоч в анотації зафіксовано, що цей твір оснований на традиціях предків, на українознавстві, на вироблених правічних законах, котрі тягнули душу лишень уверх, проте це знову жахна пастка. В одному місці тієї книги, наприклад, вона пише: "Ви придбали папугу? Віднесіть його в зоосад, не тримайте, не продавайте і не даруйте - не будьте розмножувачами зла. Попугай у помешканні - море злого вогню: притягує з довкілля погані зони.." . А в іншому: "Стригти жіноче волосся - будить змія, що спокусив Єву.
На волоссі лежить знак первородного гріха". Я думаю, що коментарі тут зайві, бо так не навчає ні Господь, ні Його свята Церква, котра покликана безнастанно стояти на сторожі правди. Бог не може йти проти Своєї Церкви. П. Гарафіна заявляє, мовляв, перед початком своєї діяльності вона мала серед ночі чудні видіння: їй здавалось, що сили злі на неї нападали, а добрі, натомість, захищали.. Диявол є досить добрим, звісно, режисером та психологом - хитро- мудро може до кожного знайти потрібний підхід. Нещасна або свідомо знає, що те що вона чує та бачить, є лише диявольським спектаклем, або вона сліпо вірить, що то походить з небес, і автор містичних інформацій - небесний Творець.
Дух виразно каже, що за останніх часів деякі відступлять від віри і пристануть до духів обманних і навчань бісівських.." (1. Тим. 4, 1). Вже дослідили компетентні богослови, що це лишень суміш релігійних істин із звичайними древньо- поганськими поняттями та ритуалами. Кажуть, коли зникає правдива віра, тоді її місце заступають забобони. З болота забобонства вибратись не легко.
З точки зору морального богослов'я, релігійна забобонність полягає у надмірному віддаванні культу та шануванні осіб або образів святих (образи, медалі), абсолютизуючи їх до того ступеня, що вони займають місце Бога. Ця підступна форма забобонності - це карикатура на справжню релігію, якій наносить велику шкоду, оскільки невіруючі- атеїсти часто її осуджують внаслідок забобонних відхилень.. Не личить сьогочасній людині сліпо вірити у необгрунтовані нісенітниці.. Якщо взяти до рук документи ІІ- го Ватиканського Собору, то можна прочитати, що від магічного розуміння світу захищає якраз загострена снага розмірковування.. Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі", 7). А як же тоді постійно актуальна християнська догматика? Без неї нам, звичайно, не обійтись.
Ми, як розумні створіння, що мають розум, маємо ним користуватись. Вчителі Церкви наголошують, що християнин не має права звертатися до нецерковних релігійних практик. Дух сатани через шпарку проникає до Церкви", - сказав колись відкрито у своїй промові папа Павло VI. У нетрях забобонства немає світла. Правдивий Христовий послідовник має невпинно уникати марновірства - віри в ніщо, у видумане тощо. Віра в це не є цілковитим дотримуванням першої Божої заповіді.. Забобони є відхиленням від релігійного почуття і практик, які воно передбачає (ККЦ, № 2.
Гарафіна Маковій пропонує християнам начебто.. З рота дракона і з рота звіра, і з рота лжепророка виходили три духи - нечисті, немов жаби; то ж і є духи демонські" (Одк. Колись у дитинстві я та мої ровесники вірили наївно, що коли бачиш жабу- ропуху, треба негайно закрити міцно свій рот, бо це може бути перетворена ворожка, спроможна порахувати зуби, щоб вони повипадали.. У давнину люди були переконані, наприклад, у Франції, що великі жаби (ропухи) - втілення нечистої сили.
Мусимо завжди, отже, берегтися таких підступних диявольських хитрощів, які реалізуються у відвідинах до псевдорятівників, фальшивих християн. Сьогодні теж, як знаємо, неабиякі заворушення викликала серія книг відомої англійської письменниці Дж. Ролінг про чарівного хлопчика Гаррі Поттера.
У тих загадкових книгах завуальований деструктивний сатанізм - вони наскрізь просякнуті окультними явищами, адже в одному з інтерв'ю авторка призналась, що перед їхнім написанням, вона дослідила ряд магічних обрядів та язичницьких ритуалів, аби в такий спосіб надати цим творам реального змісту. Вона навіть використовує ті самі терміни, що й ідеолог та кумир сатаністів Алістер Кроулі у своїх творах. Він виступив прототипом Гаррі Поттера, бо, наприклад, вік, тобто одинадцять років, коли Гаррі вступив до школи чаклунів, відповідає вікові, коли Алістер К.
Захопився сатанізмом. Одні кажуть, що якщо ті книги читати ніби казку, то нічого поганого не трапиться, а інші категорично виступають проти поширення такої літератури. Добре, припустимо, що це казка, в якій добро нібито перемагає зло, проте це, як бачимо, не є звичайною казочкою. Дж. Ролінг може й не мала лихої волі, щоб її книги принесли комусь духовну шкоду, та як можна толерувати той факт, що чимала кількість читачів починають цікавитись після прочитання книг чи перегляду фільмів небезпечним окультизмом, вдаючись до магії, не знаючи часом про жахливі наслідки від неї?!